Костел

Костел Успіння Діви Марії в Жидачеві досі ще не привертав уваги істориків архітектури. Він розташований у центрі міста, біля колишньої ринкової площі. Згідно з повідомленням шематизму, римо-католицьку парафію у Жидачеві засновано ще у 1301 р. Первісно храм був дерев’яним, і лише у XVI ст. з’явилася можливість побудувати мурований. Існуючу споруду закінчено у 1577 p., про що свідчив напис на фундаційній дошці у середині костьолу. Сама дошка не збереглася, проте збережена її фотографія, що знаходиться зараз у фондах інституту мистецтв Польської Академії Наук у Варшаві. У 1580 р. в храмі встановлено ренесансний надгробок дітей Станіслава Даниловича, сина та дочок, що померли відповідно у 1570, 1576 та 1581 роках. Верхню частину надгробку приписують Себастіану Чешеку,

Будівельні роботи в храмі велися і в першій половині XVII ст. У 1612 р. виконано західний портал у пізньоренесансному стилі. Про це довідуємося з недавно розчищеного напису на його фризі: „Gensi (?) zolczinski z Olszina starosta Zidaczewski dal urobic te drzwi anno Dni 1612 die 2 Nove” („Шляхетний (?) Золчинський з Ольшина староста Жидачівський дав зробити ці двері року Божого 1612 дня 2 листопада”). Збереглися також два різьблені білокам’яні портали, що ведуть із пресбітеріуму до двох захристій — південної та північної. На правому від вівтаря був датуючий напис: „AN. 1640″ („Року 1640″). Очевидно, що в цей же час добудовано і південну закристію, про шо свідчить характер її примикання до стін костьолу.

Про стан пам’ятки у XVIII ст. дають уявлення дві візитації. Перша з них, проведена у 1717 р. архієпископом Яном Скарбком, подає, що храм мурований, присвячений Успінню Діви Марії, потребує репарації. Вівтарі зруйновані через наїзд козаків, проте один, на честь Святого Хреста, залишився непорушеним, він зібраний з двох вівтарів і знаходиться біля південної стіни пресбітеріуму. Третій вівтар „розібраний на багато частин” і не уживається. Костьольний цвинтар зарослий травою, дзвіниці немає.

Друга візитація походить з 1763 р. і виконана при архієпископі Вацлаві Сєраковському. Вона більш детально знайомить зі станом костьолу, тому варто навести обширніші   цитати. Н„Від входу  з  міста… стоїть дзвіниця пристойно з дерева у вигляді башти збудована…, ,|що тільки в деяких місцях потребує ремонту. Через цю дзвіницю одночасно є і вхід на цвинтар.   Огорожа, або паркан, в усіх частинах   костьолу збудована з дерева, котра то огорожа могла би безпечно тривати, якби не мала себе підпертою,   по  простому кажучи, або слупи, не   були   в   своїй вигнуті.

Вище згадана дзвіця цвинтаря має входи, або
двоє дверей, одні з півночі, другі з півдня, котрі обоє потребують нової оправи.

Костьол з муру збудований, просторий, в деяких місцях розбитий, але обновлений і пофарбований… стоїть безпечно і непорушно… П’ять контрфорсів потребують поправки, штукатурка щойно виконана. Вище маленька вежечка для сигнатури знаходиться в стані руїни, але не дуже сильної, через те, що кути згнили від попадання дощу, котрої вежеки репарація за обрахуванням тесельського майстра становить 80 золотих. Цей костьол від входу має великі подвійні двері, котрі закриваються від середини деревом, по простому кажучи, дронгом засуваються. Тут необхідний залізний цвях, котрий би двері притримував. Другі двері малі з півночі, котрі потребують поправки замка, зараз же закриваються залізним засувом з зубцями. Ці двері мають крухту, виконану з муру, особливо розбиту і розвалену, котра вже давно б завалилася і розпалася, якби не два контрфорси з каменю, що підпирають і підтримують руїну. Навпроти цієї крухти зберігається архів Жидачівського повіту. Це місце зобов’язався найясніший Жевуський, воєвода Подільський, реставрувати власним коштом. З цієї крухти є вхід напроти в скарбець, куди найясніший воєвода розпорядився перенести архів. Цей скарбець засклеплений з муру, стоїть стабільно і непорушно. Довжину має локтів 11, ширину локтів 9. Муру, що виступає над перекриттям, має локтів 5.

До такого стану цей костьол доведено через те, що. по-перше, місце настоятеля залишалося не зайнятим. По-друге, доступ є тільки ззовні, а не до середини костьолу…

Той же костьол засклеплений у пресбітеріумі муром з каменю непорушеним. Залишилась лише частина великого костьолу , що має стелю, та стеля потребує репарації, бо вражена гниллю…

У вищезгаданому костьолі знаходиться сім вівтарів. Великий на честь Успіння Пресвятої Діви Марії, встановлений на сході. Коло котрого праворуч вівтар Антонія Падуанського, ліворуч напроти — вівтар Розп’яття Господнього, фундації Вільчин-ського (?), котрого фундацією користується ксьондз велебний отець Андрій Скрібер, згідно з нею надано два села — Млиниська і Заболотівці, — в яких виконує Святі Таїнства… В обході костьолу праворуч вівтар Потішення Пресвятої Діви, напроти ліворуч — Розарій. Праворуч також вівтар Св.Йосипа, а навпроти — Св.Гании. Всі ці вівтарі новопоставлеиі, крім вівтаря Св.Йосипа, котрий від давності та старості згнилий, стоїть слабий і непевний. Сходинки покриті шляхетним каменем, не потребують жодної поправки чи репарації:.. Вікон з маленьких скляних шматочків, оправлених оловом, сім. Восьме біля вівтаря Розарія маленьке. У вікні над хором втрачені дві частинки, котрі закриті картиною. В усіх цих вікнах є втрачені скляні шматочки…”

Отже,  візитація фіксує проведення відбудовчих робіт після багатьох років запустіння.  Ними  керував Флоріан  Ріхтер — придворний архітектор Жевуських. Крім перекриття нави, йому   і можна також приписати виконання склепіння у північній закристії.

One thought on “Костел

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *