Одна з фігур була встановлена на першому поверсі приміщення Жидачівської ЗОШ №2. “Там стояв пам’ятник Тарасові Шевченку, а тепер замість нього поставили фігуру Матері Божої”,- розповідають два третьокласники.   Причини таких змін школярі-початківці не знали. “Фігуру Матері Божої встановили недавно і тепер будемо мати де молитися. А кожного вівторка там буде служитися Молебень до Пресвятої Богородиці”, охоче розказала семикласниця.

Варто зазначити, що встановлення фігури на території школи – це додаткова відповідальність. Адже, школярів, які за старою звичкою байдуже пробігають повз фігуру Матері Божої,  потрібно навчити як правильно поводитися, щоб облаштований куточок став справді духовним.

У цей же день священнослужителі міста освятили іншу фігуру Матері Божої на території дошкільного навчального закладу  “Барвінок”.  Ініціатором та спонсором встановлення фігури Богородиці є уродженка Жидачева п. Ірина Равлик. Таку офіру жінка зробила перед Богом перебуваючи в Люрді(Франція). Відтоді п. Ірина просила Бога, щоб допоміг знайти місце, де буде встановлена фігура Матері Божої.  І таке місце зайшлося.

Після освячення фігури  о. Степан, звертаючись до п.Ірини, сказав: “Ви кинули добре зерно в добру землю”. Справді, дитячі серця – це найкращий, ще не зіпсутий турботами світу цього “ґрунт” для Божого Слова. Навіть Ісус говорив: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство небесне” (Мт 19,14).

Директор дошкільного навчального закладу “Барвінок” Марія Пендзин зауважила, що у дитячому садочку ” виростає майбутнє нашої держави”. Міський голова Левко Володимир у вітальному слові наголосив, що місце для встановлення фігури було вибрано дуже вдало, оскільки щодня, коли батьки вестимуть дітей в садок, то разом зі своїми синочками та донечками будуть молитися до матері Божої.

Під час урочистості вихованців дошкільного навчальний закладу “Барвінок”, вбрані в українські вишиванки,  співали духовні пісні та величали Матір Божу у віршах. В честь свята всім присутнім діткам священники подарували пам’ятні образочки.

Торгівля «зарядженою літературою» відбувається поза межами церковної території, тому священнослужителі не мають жодного важеля впливу на розповсюджувачів магічної літератури. Даною статтею маю за мету застерегти прихожан храму від покупки книжок Герафіни Маковій та ознайомити мешканців міста із вченням «монахині миру».

Моя розмова із прихильницею «вчення» Герафіни Маковій розпочалася із запитання, про що ця література. Жінка мені розказала, що продає духовну літературу і саме через читання цих книг вона навернулася,  наново пізнала Бога і зрозуміла сенс життя. Однак після того, як я поцікавився чи дані книжки були затверджені церквою, виявилося, що є дозвіл від міністерства освіти України і ці книги не мають духовного характеру, а є лише навчальними народознавчими посібниками. Народознавство … пізнання Бога … навернення – не зовсім логічний ланцюжок. А оскільки наші предки до хрещення Русі у 988 році були язичниками, то стає цікаво, чого саме «вчать» книги п. Герафіни.

Як виявилося, учителька-народознавець Гарафіна Маковій досліджує фолькльор Буковини і є автором багатьох книг, у  яких під видом невинних речей пропагуються відверті забобони. Крім того, часто використовуються нехарактерні для християнства запозичені з індуїзму терміни: аура, карма, енергетика.

Наведу декілька прикладів дивних цитат із творчості Гарафіни Маковій:

• Маковій викладає відверто нехристиянські погляди на посмертне існування душі, зокрема вчить про реінкарнацію, свідомо протиставляючи своє вчення церковному: «Помер з плямою – Матір Божа тебе не забрала, коло гробу свого застряг. Родичі молитвами не відмили – стирчатиме твоя душа певний час, і якщо її далі не відмиватимуть, піде на переселення. Християнська мораль, що іде через церкву, заперечує переселення душ, але як на мене, з того, що я бачу, забуваючи додати: не переселяється та душа, котра жила за християнськими заповідями, була з Христом, а котра стала на узбіччі християнської моралі, а від гріхів її нащадки не омили, йде зовсім по іншій лінії» («Діалоги з неба», с. 35).
• У своїх творах Гарафіна Маковій не раз детально описує непристойні гріховні статеві дії (див. «Діалоги з неба», с. 368, с. 386 та ін). Загалом у її вченні непропорційно велика увага приділяється статевим органам, питанням статевих відносин, збочень тощо.
• Деякі з пропонованих Г. Маковій ритуалів для своїх послідовників  мають відверто язичницький характер. Наприклад, вона вчить, що для нейтралізації хвороби сина, яка начебто трапилася через забруднення його матір’ю водоймища, необхідно принести жертву воді. Щоб, за словами Гарафіни Маковій, «залатати витворену поганим поступком діру, вибило такий ритуал: Мама має свідомо розкаятися, потім піти до тої річечки, взяти жовтої глини з берега, виліпити людину і з кладки кинути глиняну людину у воду, сказавши: Водичко-сестричко, прости мене, що тебе сквернила, би Бог мене простив. На тобі пожертву, а мого сина не бери» (див. «Діалоги з неба», с. 236).
• За годування свійських тварин залишками їжі зі столу необхідно обмастити тваринячими нечистотами різні частини тіла (в тому числі інтимні), а потім все це змивати з себе за особливим ритуалом (див. книгу «Прошу прийняти», с. 376)
• Якщо мати позбавила дитину материнського молока до того часу, поки дитина не почала ходити, то необхідно «полизати дитині (хай і дорослій) місце вище заднього проходу, сплюнути, капнути воску з одночасно запалених трьох свічок, свічки загасити одночасно, уткнувши у скляну банку з свяченою водою, мовлячи : «Був гріб – став чоловік, бо я уже з Богом»» (див. «Прошу прийняти», с.379).

Цікаві нюанси вчення Герафіни Маковій:

• Один з численних забобонів: Свіча, яку людина поставила в церкві, має обов’язково догоріти до кінця… Огарків переплавляти не можна, бо вони мають бути закопані біля церкви в землю, котра стає для людини, що поставила свічку й надалі своєрідним оберегом.
• Трохи комічне: у хаті не може бути унітазу… Теж і басейну, тому що це служить для примноження неминучого зла: збирання при домі фатальностей… Заборонено купатись у ставку, бо де плаває риба, там не можна плавати людям… Звідси випливає, що не можна теж плавати і в морях, в озерах з рибою чи як? Чи чули ви колись щось подібне з боку представників Церкви, святих і самого Ісуса?
• Все рукотворне у відображенні Господа, крім ікони та розп’яття із виглядом хреста – спотворення і омертвіння Господньої святині. Гарафіна не признає статуй.
• Коли щось робити після молитви на нічний спочинок, то вона… розряджається цілком. Якесь нехристиянське розуміння молитовної практики.
• Хрещення важливе тільки у храмі, ні в якому разі поза ним. Обов’язково треба «купола з хрестом», бо всюди є «астральний бруд». Тільки з потрійним окунанням дитини у воду. Коли душпастирі так не чинять, тоді вони свідомо чи не свідомо служать антихристові, не заблоковуючи на клітинному рівні родоначального зла.
• Герафіна виступає проти імпорту товарів з інших країн. Бо коли хто споживає щось із чужого краю (банани, ківі, апельсини…), то до своїх нечистот – рідних додає карму (нечистоти) чужої землі.
• Не можна дарувати дітям іграшкових звірів, птахів – відбитків того, що не має знаходити притулку в живому вигляді у християнській оселі. Тобто слоники, собаки, зайчики.
• Вчителька стверджує, що не можна використовувати електричні праски, а лише на деревному вугіллі.
• Герафіна навчає, що не можна споживати їжу, приготовану чужою людиною, бо це тоді стає отрутою – не наші думки, емоції. І як тоді піти в гості? Сам Ісус Христос колись гостював, заходив до Марти й Марії і не тільки.
• Прихильникам вчення народознавця заборонено переливання крові. Вони не признають лікарів та офіційної медицини в державі.

Як можна побачити із написаного вище, «вчення» Герафіни Маковій є дивним симбіозом поганства, забобон та чаклунства. Не дивно, чому 17 березня 2011 учасники синоду Української Православної Церкви КП визнали вчення п. Гарафіни таким, що істотно суперечить вченню Православної Церкви, тому що містить елементи окультизму, язичництва і магії, анімізму (віри в існування особливих духів неживої природи), духовної самоомани (облещення), марновірств, вірувань у переселення душ, карму та інші елементи нехристиянських віровчень і практик, які прямо суперечать Священному Писанню, Священному Переданню та вченню Православної Церкви.

Тепер вибір за Вами!

Корисні тематичні посилання:

• Архімандрита, який заборонив її вчення, Гарафіна Маковій назвала сатаністом
• Журнали засідання Священного Синоду УПЦ КП 17-18 березня 2011 р.
• Аналіз вчення Гарафіни Маковій
• Дискусія на офіційному форумі УГКЦ?

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Адміністрація сайту.

Хресна дорога розпочалася на подвір’ї храму Святого Воскресіння Господнього. Далі процесія мала молитовні зупинки біля костелу Успіння Пресвятої Богородиці, біля фігури Матері Божої, на подвір’ї церкви Бориса і Гліба. Завершився хресний хід у храмі Святого Воскресіння Господнього. Хрест почергово несли священики, парафіяльний уряд церкви Святого Воскресіння Господнього, жінки та молодь.

Нагадаємо, що Хресна дорога вулицями міста уже традиційно проводиться у Жидачеві з 2002 року і є своєрідним символом останнього скорботного шляху, який пройшов Ісус Христос.

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

“А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.”
(Євангеліє від Луки 18:16)

Від сьогодні, 21 листопада, і кожної неділі у храмі Воскресіння Господнього буде служитися святкова Служба Божа для найменших мешканців Жидачева – дітей. Літургія розпочинається щонеділі о 12:30 та триває 35-40 хвилин.

Як зазначив у розмові сотрудник храму Воскресіння Господнього о.  Ярослав Турик, дитяча літургія буде мати кілька особливостей.  Відправа для дітей буде значно коротшою, ніж традиційні недільні літургії. Недільні проповіді будуть також спеціально орієнтовані на дітей. Під час відправи діти зможуть поводитися природно, ходити по храмі, не заважаючи іншим парафіянам.

Тож заохочуємо всіх батьків щонеділі приходити зі своїми малюками на дитячу літургію до храму Воскресіння Господнього. Адже, саме Господь Бог, за посередництвом церкви, повинен бути основним вихователем молодого покоління.

Таїнство Священства, як і інші таїнства, має дві сторони: зовнішню і внутрішню. Зовнішньою стороною таїнства є рукопокладення з молитвою. Використання рукопокладення як символу благословення і передачі іншому влади, отриманої від Бога, зустрічається як в Старому, так і в Новому Завітах. Святі апостоли, отримавши владу від Самого Ісуса Христа, передавали її своїм наступникам саме через рукопокладення. Внутрішній бік таїнства Священства – це благодать Святого Духа, яка сходить на особу, що висвячується у сан священика.

Рукопокладання о. Романа відбувалося згідно церковних приписів на літургії після Великого входу. Рукоположений став на обидва коліна перед престолом і під час цього Владика прочитав таїнозвершувальну молитву та одягнув рукоположеного новоієрея у священицькі убрання: епітрахиль, пояс, нарукавники та фелон. Після цього о. Роман став до престола і далі з усіма священиками відправляв Божественну Літургію.

Звертаючись до нововисвяченного священика о. Романа, Преосвященніший Владика Тарас заохотив його до відданої праці і служіння Богу і людям, бути добрим прикладом для інших та провадити повірених йому людей до святості. У свою чергу о. Роман подякував Владиці, отцям – співслужителям, своїй родині та всім людям, які допомогли йому стати на цю нелегку дорогу священства.

Після закінчення богослужіння Преосвященніший Владика Тарас вручив пам’ятні образочки та поблагословив всіх парафіян.

19 вересня у церкві Воскресіння Господнього о. Роман відслужить свою першу літургію та уділить благословення всім мирянам.

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

Багато вірних не тільки міста Жидачева, але і навколишніх міст та сіл зустрічали Преосвященнішого Владику Тараса Сеньківа, Апостольського Адміністратора Стрийської єпархії УГКЦ. Парафіяльний священик о. Андрій та о. декан Василь Юрів разом з місцевими дітьми зустріли владику за старим звичаєм – хлібом та сіллю.

Чин посвячення храму відбувався згідно літургійних приписів: спочатку Владика освятив престіл, обмивши його водою, згодом вином, а потім жертовник омили рожевою водою та помазали миром. У престіл також були вкладені мощі, які залили спеціально для цього приготованою воскомастикою.

Як кульмінація усього свята відбулася багатолюдна Архієрейська Служба Божа. Звертаючись до присутніх під час проповіді, Преосвященніший Владика Тарас зауважив, що найкращою прикрасою храму є люди та побажав, щоб новоосвячений храм був не просто архітектурною пам’яткою, а став живим символом міцної віри парафіян.

Після літургії Преосвященніший єпископ Тарас подякував всім жертводавцям та нагородив подячною грамотою місцевого підприємця, який спонсорував дерев’яні конструкції храму та будівельні матеріали.

Після урочистої частини та архиєрейської служби Божої гості та мешканці міста мали можливість продовжити святкування храмового празнику на концерті за участю танцювальних, інструментальних та вокальних колективів Жидачівщини.

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

30 травня урочистості продовжилися празничною Архиєрейською Службою Божою у церкві Воскресіння Господнього, яку очолив Владика Тарас Сеньків, Апостольський Адміністратор Стрийської єпархії УГКЦ. У святковій літургії також взяли участь о. Василь Юрів (настоятель храму), о. Ярослав Турик (сотрудник), о. диякон Роман Котів (співслужитель), священнослужителі із Жидачівщини та Стрийщини та численні вірні і гості граму. Після Служби відбулося водосвяття та обхід кругом храму.

Хоч Церква посвячена як храм Воскресіння Господнього, але празник-відпуст відбувається у першу неділю після Зіслання Святого Духа, так як в цей день ще здавна проводилися відпусти до Жидачівської Богородиці. Спершу вони відбувались у восьму п’ятницю після Великодня, а з 1948 року у першу неділю після Зелених Свят.

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

О 9 годині прочани Жидачівського району зібралися у церкві Воскресіння Господнього, де священики  відправили Молебень до Пресвятої Богородиці. Опісля прочани сформували колону і організованою ходою вирушили в дорогу. Ця дорога не була легкою, адже весь час ішов дощ. Та прочан це не зупинило.

У селищі Гніздичів до прощу зустріли парафіяни із місцевої церкви Косми і Дам’яна і разом вирушили до фігури Матері Божої, де відслужили молебень.

У Кохавинській монастирській церкві відслужено Божественну Літургію, яку очолив протосинкел Стрийської єпархії. Прочани приступили до святої Сповіді та Святої Євхаристії.

Опісля літургії молодіжна спільнота “Кохавинські Зорі” презентувала для всіх присутніх прочан театралізоване дійство.

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

З нагоди вшанування 260-річчя чудотворності Жидачівського образу Воплочення Пречистої Прісно Діви Марії Богородиці у четвер, 27 травня. о 21 год розпочнеться подячна церемонія уквітчання Жидачівської Оранти. Запрошуємо усіх бажаючих протягом 27-30 травня покласти квіти чи засвітити лампадку перед копією чудотворного образу Великої Панагії в знак вдячності за ласки та заступництво Божої матері в час відпустового празника.

Оргкомітет