Навіть більшовик-українець Затонський ледве уник такої долі. Місто було віддано червоногвардійцям на розграбування. Член армійського комітету при «1-й революційній армії» С. Мойсєєв свідчив: «У саду палацу (Маріїнського. — автор), що був названий «Штабом Духоніна», розстрілювалося дуже багато людей без всяких підстав. Розстріли були представлені на розсуд самих червоногвардійців; розстрілювалися і солдати, які вийшли з госпіталю і не мали посвідчень…

Усі трупи були роздягнуті, і все зняте з них тут же розподілялося на очах у натовпу. Коли ж на місце розстрілів приїхав Муравйов і побачив, що його оточує натовп озвірілих червоногвардійців з награбованим майном, він нічого не сказав про те, щоб не грабували, а навпаки —закликав їх до подальших розстрілів, говорячи, що передусім і головне тепер — бути нещадним».

Ще одна цікава деталь: перед взяттям Києва Муравйов пообіцяв кожному з бійців по 100 тис. рублів, пораненим — по 500, сім’ям загиблих — до 1 тисячі рублів.

А що ж було в цей час під Псковом? Історики до цього часу на знайшли ніяких слідів бою. Правда, жертви серед німців були від вибуху снарядів на станції.

Навіть авторитетні радянські джерела, наприклад шеститомна «Історія Комуністичної партії Радянського Союзу», не дають чіткої відповіді: які ж героїчні події послужили приводом для святкування «Дня радянської армії». Переважно мова ведеться про те, що в лютому 1918 р. (іноді навіть називається дата 23 лютого) зорганізовані частини Червоної армії вели «героїчні бої» з німцями під Петроградом. Але коли спробувати з’ясувати, що це були за частини і що це були за бої, то тут починається «терра інкогніта». І це не випадково. Просто таких боїв (принаймні 23 лютого 1918 р.) не було.

Якщо відкинути пропагандистське словоблуддя і звернутися до фактів, то вони такі: 18 лютого 1918 р. Німеччина почала широкий наступ на російському фронті. Причиною цього було те, що большевицька делегація не підписала мирного договору на переговорах у Бресті. 19 лютого більшовицький уряд (Совнарком) послав уряду Німеччини радіограму, де виявив бажання підписати мир. Однак згоду з боку німців на підписання договору (щоправда, уже на нових, принизливих для більшовиків, умовах) він отримав лише (зверніть увагу!) 23 лютого. У цей час, з 19 до 23 лютого, в газетах був опублікований декрет Совнаркому «Социалистическое отечество в опасности!». У Петрограді оголосили воєнний стан, а наступного дня почалася мобілізація петроградців у Червону армію.

Тож 23 лютого було не більш як днем мобілізації, а не «героїчних боїв». Того ж дня більшовицький Центральний Комітет прийняв дуже «героїчне рішення» — підписати на принизливих умовах мир із Німеччиною. Отже, можна вважати 23 лютого днем своєрідної капітуляції більшовиків перед Німеччиною. Хоча в тій же «Історії…» туманно розповідається про якийсь «героїчний супротив» перших полків Червоної армії, загонів червоної гвардії і окремих революційних частин старої армії німецьким військам, які зайняли Псков, Ревель та інші міста, загрожуючи Петрограду. Де і як відбувався цей «героїчний спротив — згадувана «Історія…» мовчить. Таким чином, серйозних підстав для святкування 23 лютого як Дня радянської армії не було. Але чому більшовики призначили свято на цей день? — Їм важливо було приховати те, що 23 лютого вони фактично капітулювали перед німцями, підписавши ганебний Брестський мир.

Міф про «День радянської армії» нав’язувався протягом багатьох поколінь. До нього звикли, не особливо задумуючись над тим, що ми святкуємо. З часом це свято перетворилося на такий собі ґендерний «чоловічий день», який служив серйозним приводом для не менш серйозних застіль.

Це свято і далі продовжує жити на пострадянських просторах, зокрема і в незалежній Україні.

Росіян ще можна зрозуміти. Вони правонаступники СРСР, а значить, і його історії. А чи випадає нам, українцям його святкувати?

Як уже згадувалось вище, з грудня 1917 року Москва почала окупацію України. Чотири роки тривали Визвольні змагання. Хіба цим святкуванням ми не ображаємо священну пам’ять героїв Крут? Та, очевидно, міфи радянської пропаганди безнадійно зомбували старші покоління, яких можна ще зрозуміти. А чи можна зрозуміти нинішніх політиків, які, борючись за електорат, консервують радянські міфи, зраджуючи правду історії.

Історія — становий хребет нації, її самосвідомости. Виправімо, нарешті, свій «хребет» і будемо гідно жити на своїй землі.Будьмо Україцями і не будем святкувати, а вшануємо пам`ять тих хто загинув заради нас – мабутнього покоління!

Джерело: hurtom.com

17 лютого весь світ долучається до Дня спонтанної доброти (Random Acts of Kidness Day) якимись милосердними поступками, добрими справами чи допомогою. Ви також можете стати “таємним послом доброти” у своєму місті. Що можна зробити – кожен вирішує сам, адже це робиться не для піару.

То ж задумайся, що б ти вcтиг за цей день зробити: почитати дитині казку, помогти одинокій людині принести води чи відремонтувати паркан, порозмовляти з власною бабусею, яка тебе давно не бачила, допомогти сироті… Зробити те, що є у  “формулі твого серця”!

Автор: Антонівна

Центр творчості дітей та молоді м. Жидачева запрошує атракційних та відважних дівчат, що люблять хорошу забаву і хочуть позмагатися за титул та цінні призи на відбір учасниць конкурсу Юна Королева Жидачева 2010 .
Прийом анкет буде здійснюватися з 5.02.2010 до 5.03.2010. За деталями проведення конкурсу просимо звертатися до Центру творчості.

Починаючи з минулого року Міжнародне товариство прав людини – Українська секція та Євроклуб «Право і Захист» реалізують Проект «Восьмий міжнародний конкурс учнівських та студентських робіт з прав людини» (Восьмий Конкурс).

Мета Восьмого Конкурсу – сприяння поглибленому вивченню творчою молоддю питань євроінтеграції, судових механізмів, зокрема, міжнародних та європейських, з захисту прав людини. Восьмий Конкурс носить заочний характер та полягає в підготовці учнями старших класів та студентами вищих навчальних закладів України, Росії, Білорусі та Молдови творчих робіт, спрямованих на вивчення найбільш актуальних проблем світового масштабу в контексті прав людини.

Більш докладна інформація на сайтах: www.hreuc.com та www.igfm.org.ua

Будемо раді, якщо Восьмий Конкурс зацікавить Вас.

Автор: Антонівна

За матеріалами оргкомітету конкурсу

Починаючи з минулого року Міжнародне товариство прав людини – Українська секція
та Євроклуб «Право і Захист» реалізують Проект  «Восьмий міжнародний конкурс
учнівських  та студентських робіт з прав людини» (Восьмий Конкурс).
Мета Восьмого конкурсу – сприяння поглибленому вивченню творчою молоддю питань
євроінтеграції, судових механізмів, зокрема, міжнародних та європейських, з
захисту прав людини.
Восьмий конкурс носить заочний характер та полягає в підготовці учнями старших
класів та студентами вищих навчальних закладів України, Росії, Білорусі та
Молдови  творчих робіт, спрямованих на вивчення найбільш актуальних проблем
світового масштабу в контексті прав людини.
Більш докладна інформація у доданих файлах та на сайтах: www.hreuc.com;
www.igfm.org.ua
Починаючи з минулого року Міжнародне товариство прав людини – Українська секція

та Євроклуб «Право і Захист» реалізують Проект  «Восьмий міжнародний конкурс

учнівських  та студентських робіт з прав людини» (Восьмий Конкурс).

Мета Восьмого конкурсу – сприяння поглибленому вивченню творчою молоддю питань

євроінтеграції, судових механізмів, зокрема, міжнародних та європейських, з

захисту прав людини.

Восьмий конкурс носить заочний характер та полягає в підготовці учнями старших

класів та студентами вищих навчальних закладів України, Росії, Білорусі та

Молдови  творчих робіт, спрямованих на вивчення найбільш актуальних проблем

світового масштабу в контексті прав людини.

Більш докладна інформація у доданих файлах та на сайтах: www.hreuc.com;

www.igfm.org.ua

Будемо раді, якщо Восьмий конкурс зацікавить Вас.

Будемо раді, якщо Восьмий конкурс зацікавить Вас.

Якщо ви цікавитесь історією, але не тільки в рамках отримання диплому чи стипендії, для Вас буде цікаво взяти участь у спільному міжнародному семінарі у Польщі (місце проведення: Fundacja Rodowo) за участю російських, білоруських, литовських, німецьких українських та польських учасників віком від 18-30 років на тему: “Події 1.9. 1939 – 22.6. 1941 років“.

Якщо вас зацікавила дана інформація , пишіть на електронну адресу організаторів: alexander@rodowo.pl, лист повинен бути написаний на англійській мові. Організатори покривають витрати на подорож.

Автор: antonivna

Ще 18 грудня 2009 році у місті Жидачеві відбулося відкриття святкової ялинки. На новорічна красуня була вбрана надто похмуро у синьо-білі кольори. На над красою ялинки попрацювали і місцеві хулігани, позбивавши іграшки та познімавши прикраси.

Та перед Різдвом міська влада оновила ялинку у центрі міста, цього разу додавши більше кольорових іграшок та гірлянд на неї. Тепер красуня вже сміливіше стоїть поряд із Різдвяною шопкою.

У мене вже давно була така мета зібрати найцікавіші рецепти приготування різноманітних страв від жидачівських господинь. Отож, любі дівчата та хлопці, беріть швиденько ручки та блокноти і під час Різдвяних свят запишіть рецепти своїх бабусь, тіточок та мам. Але найголовніше – поділіться з нами! Рецепти та фото страв можна надсилати на електронну адресу: okxy13@gmail.com з позначкою “рецепт” до 25 січня 2010 року. Автора найкращого рецепту буде нагороджено смачненьким призом! Рецепти будуть опубліковані на веб-сайті нашого міста,  і вони, сподіваюсь, увійдуть у наступне друковане видання про Древній Удеч ( авторське право буде збережене). Отож чекаємо ваших матеріалів!

Шановні читачі Жидачівського інформаційного порталу!

Адміністрація сайту щиро вітає Вас із Новим 2010 роком!

Рік Новий – казковий час!

Хай здивує щастям Вас

Рік добра і рік кохання.

Тож приймайте привітання:

Будьте добрі та здорові,

Побажаємо любові,

Світла й радощів багато,

Щоб життя було, як свято!

Веселого Нового року!

Сімнадцять вродливих дівчат із різних “вишів” Львова змагались за почесну корону. Організатори дійства запевнили, що це не звичайний конкурс краси. Адже вони прагнули розгледіти у дівчат не лише красиві личко та фігуру, а й перевірити їхній рівень інтелекту і талант.

Continue Reading

Здавна заведена традиція в українському народі робити збитки та капості в ніч на Андрія. Збитки робили парубки тим господарям, які цього заслужили. Тим газдам, котрі не пускали дочок на вечорниці знімали браму та висаджували її на стодолу. А тих сусідів, які часто сварилися, обмінювали брамами, щоб жили по-людськи.
Та мотивацію юнаків із “дурною” силою у місті Жидачеві зрозуміти важко.

Поламані лавки, зігнуті дорожні знаки та смітники, розбиті огорожі та поламані світильники – все це наслідки вандальних дій невідомих жителів міста, і згідно чинного законодавства України ці дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність. На жаль, ці люди не до кінця усвідомили суть традицій. І така повідінка заслуговує гордого звання бидла міста Жидачева!
Всіх заохочую підтримувати наші традиції. Але у кожному випадку задумуватися про наслідки своїх дій та шанувати громадську власність. Адже, всі лавки та смітники зроблені і для вашого, бидло, добра! А ремонт всіх вами знищених речей буде здійснений за бюджетні гроші з податків ваших батьків!