На теренах Жидачева знайдено вислу печать Галицького князя

На теренах Жидачева при проведенні земляних робіт, було знайдено вислу печать Галицького князя. Зараз печать знаходиться у краєзнавчому музеї у м. Жидачеві.

Про це повідомили на сторінці історико-пошукового клубу “Галіція”. Також на сторінці подається історичне тлумачення печаті:

На території Русі, невід’ємною складовою якої була Галицька земля, використання свинцевих та олов’яних печаток було надзвичайно популярним. Тут виявлені як імпортні візантійські печатки, так і булли, виконані на місці, на замовлення представників світської і духовної влади. Безумовно, місцеве походження має печатка, виявлена нещодавно поблизу городища літописного Удеча. На її лицевій стороні зображено св. Василія Кесарійського в повний ріст, який тримає кодекс у лівій руці. З іншого боку поміщено зображення св. Іоанна Предтечі, теж у повний ріст, який правою рукою благословляє. Тут же читаються декілька літер («І», «а», «П»), які позначають цього святого.

Беручи до уваги такі конфігурації вміщених на жидачівській печатці осіб, цілком ймовірно, що ця була була символом влади галицького князя Володимирка, у батька якого – Володаря Ростиславича хрестильне ім’я було Іван.

14671254_224024851348905_7355874004142561978_nВолодимирко Володаревич, князь звенигородський (1124–1128), перемишльський (1128–1141/46) і галицький (1141–1153), був один з найбільш відомих політичних діячів у тогочасній Русі. Праправнук великого князя київського Ярослава Мудрого. Володимир, чи Володимирко, як звали його сучасники, був видатним дипломатом, мав велику енергію, відзначався хитрістю і безпринциповістю. Коли Володимирові закинули, що він зламав присягу, дану Ізяславові II, він відповів: «Що може зробити цей маленький хрестик?». Володимир уважно стежив за Волинню, щоб не дати їй об’єднатися з Київщиною, і в зв’язку з тим провів кілька воєн. Він здебільшого ворогував з Київськими князями і підтримував Юрія Довгорукого проти Ізяслава II, ведучи боротьбу на три фронти: Київ, Польща, Угорщина. У 1124 р. Володимирко Володарович став звенигородським князем, а в 1129 р., після смерті брата Ростислава, заволодів Перемишлем. Поступово об’єднав Перемишльську, Звенигородську, Галицьку і Теребовлянську землі в єдине Галицьке князівство. Столицею князівства він зробив у 1141 р. Галич, також зайнятий Володимирком після смерті його племінника Івана Васильковича. Був одружений з дочкою угорського короля Коломана. Намагався об’єднати під своєю владою і волинські землі, проте в боротьбі за них з київським князем Всеволодом II Ольговичем зазнав невдачі. Оженив з дочкою Юрія Довгорукова Ольгою (у 1150 р.) свого сина Ярослава (прозваного Осмомислом). У 1151 р. видав заміж дочку Марію-Анастасію за краківського князя Болеслава ІV Кучерявого з династії П’ястів. Вів тривалу боротьбу проти Угорського королівства, спираючись на союз з візантійським імператором Мануїлом І Комніним. У 1152 р. уклав мирний договір з угорським королем Гезою ІІ.

Володимирко Володаревич був основоположником могутності Галицького князівства і знайдення його печатки засвідчує, що Удеч на кільканадцять років раніше літописної згадки був вагомим адміністративним та військовим осередком.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *