Віддати поклін Кобзареві…

І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим, тихим словом!
“Заповіт”, Т.Г.Шевченко

Цього року 9 березня Україна святкує 196 річницю від дня народження видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Мабуть, не знайдеться такого українця, що жодного разу не чув про великого Кобзаря, генія українського поетичного слова, творчість якого живе і вічно житиме в серцях свідомих патріотів своєї Батьківщини.

Шевченко… Непересічна особистість, надзвичайний талант… Про нього дізнаємося ще зі шкільної лави. Проте він був не лише поетом, а й збагатив світову культурну спадщину низкою творів образотворчого мистецтва, брав активну участь у громадському житті тогочасного українського суспільства. Шевченко…  Особистість, яку без вагань можна назвати безсмертним символом української нації, єдності і консолідації українського народу. Тому кожного року пам’ять Тараса Шевченка вшановують як і по всій Україні, так і за її межами.

У вівторок, 9 березня, у місті Жидачеві відбулося урочисте покладання квітів до пам’ятника Кобзареві за участю представників влади, учнівської молоді, духовенства та громадськості міста. Зі словом виступили перший заступник голови РДА Я. Гаврильчук та заступник голови районної ради М. Марків. Учасники заходу мали змогу прослухати Шевченків «Заповіт» у виконанні хору Жидачівської музичної школи під керівництвом Ігоря Пшика. На Тарасовому майдані також прозвучала пісня «По діброві вітер виє», яку виконало тріо Жидачівської музичної школи під керівництвом Ірини Ткач. На завершення урочистостей, організованих районним Народним домом, хор та присутні виконали пісню «Реве та стогне Дніпр широкий».

Святкування річниці продовжиться молодіжним літературним вечором “Великому Тарасу” 13 березня о 17:00 та урочистим концертом у клубі Паперовиків 14 березня.

На жаль, сьогодні Шевченківські дні не є такими популярними серед населення, як, скажімо, свято 8-го березня, яке всі так чисельно святкують напередодні, а, по суті, навіть не знаючи історії цього “свята”. Можливо, уся проблема в тому, що дата 8 березня, державне свято, зазначена в календарі червоним кольором, асоціюється з вихідним від роботи днем, відпочинком, і, таким чином, цей день відомий усім, а про “сірі будні” шевченкових днів дехто навіть і не здогадується…

В такий непростий для України час Шевченкове “Борітеся – поборете” гучним громом лунає крізь віки, закликаючи кожного з нас не здаватися, не опускати в безсиллі руки, а рішуче творити свою долю на своїй, Богом даній землі.

Автор: Lyana

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *